Заява до виконавчої служби про невиконання рішення суду – це офіційне звернення стягувача або його представника до органу примусового виконання з метою повідомлення про бездіяльність боржника та ініціювання реальних виконавчих дій. Судове рішення саме по собі не гарантує відновлення порушених прав. Якщо після набрання ним законної сили воно не виконується добровільно, єдиним ефективним механізмом залишається виконавча служба.

На практиці люди часто стикаються з ситуацією, коли виконавче провадження відкрито, але фактичного результату немає. Кошти не стягуються, майно не описується, запити до банків і реєстрів не дають результатів, а боржник продовжує ігнорувати свої зобов’язання. Саме в таких випадках заява до виконавчої служби про невиконання рішення суду стає інструментом впливу не лише на боржника, а й на самого виконавця, який зобов’язаний діяти активно й у межах закону.

Таке звернення фіксує факт порушення строків або безрезультатності виконання, змушує державного чи приватного виконавця реагувати, а у разі подальшої бездіяльності — створює доказову базу для скарги до суду чи вищого органу. Важливо розуміти, що заява до виконавчої служби про невиконання рішення суду не є формальністю. Вона запускає правовий механізм відповідальності та може суттєво пришвидшити виконання рішення.

Заява держвиконавцю як спосіб активізації провадження

Заява держвиконавцю подається у межах відкритого виконавчого провадження та спрямована на конкретні дії або усунення бездіяльності. Вона може містити вимогу вчинити певні виконавчі дії, накласти штрафні санкції на боржника, застосувати примусові заходи або надати інформацію про стан виконання.

Правильно складена заява держвиконавцю повинна чітко окреслювати, у чому саме полягає невиконання рішення: відсутність стягнення коштів, ненакладення арештів, невжиття заходів щодо розшуку майна або доходів боржника. Загальні формулювання рідко дають результат, тоді як конкретні вимоги з посиланням на норми закону значно підвищують ефективність звернення.

У багатьох випадках саме заява держвиконавцю стає переломним моментом у справі. Після її подання активізуються запити до банків, реєстрів, роботодавців, накладаються обмеження на виїзд боржника за кордон або арешти на майно. Крім того, така заява фіксує позицію стягувача й демонструє готовність відстоювати свої права до кінця.

Варто пам’ятати, що заява до виконавчої служби про невиконання рішення суду і заява держвиконавцю часто використовуються комплексно. Перша — для фіксації проблеми, друга — для конкретних дій у межах провадження.

Типові причини невиконання рішень і як на них реагувати

Невиконання судових рішень може мати різні причини: навмисне ухилення боржника, відсутність офіційних доходів, формальний підхід виконавця або перевантаженість служби. У будь-якому разі пасивне очікування результату зазвичай не працює. Саме тому заява до виконавчої служби про невиконання рішення суду є необхідним кроком для захисту інтересів стягувача.

Найпоширеніші ситуації, коли варто подавати заяву

• виконавче провадження відкрито, але дій не вчиняється;

• боржник ігнорує вимоги виконавця;

• не здійснюється розшук майна або рахунків;

• строки виконання суттєво порушені;

• відсутній зворотний зв’язок від виконавчої служби.

Юридичний супровід у справах про невиконання рішень

Навіть правильно подана заява держвиконавцю не завжди гарантує результат. У складних ситуаціях потрібен юридичний супровід, який включає контроль дій виконавця, підготовку скарг, звернення до суду та захист інтересів клієнта на всіх етапах виконання рішення. Такий підхід значно підвищує шанси на реальне виконання судового акта, а не лише його формальне існування на папері.

Якщо рішення суду не виконується і ви потребуєте ефективного правового впливу, звертайтеся за консультацією та супроводом за телефоном 0963110397. Своєчасні дії допоможуть змусити боржника виконати рішення.