Поряд із визнанням права власності на спадкове майно, досить розповсюдженими є справи про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.
Причин пропущення строку безліч, від банальної необізнаності спадкоємця про існування заповіту або смерті спадкодавця до тверджень, що поданню заяви про прийняття спадщини перешкоджала погана погода або депресія у зв’язку із смертю спадкодавця.
На випадок пропущення строку на прийняття спадщини, існує механізм, що дозволяє захистити порушене таким чином право.
Так, ст. 1272 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, може звернутися до суду із вимогою встановити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Водночас, питання поважності причин пропуску строків на прийняття спадщини, встановлюється судом під час розгляду справи.
Ось перелік причин, які на сьогоднішній день Верховний Суд вважає поважними:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту;
- відбування покарання в місцях позбавлення волі;
- велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
- перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України, Національної Гвардії України тощо;
- праця, пов`язана із тривалими відрядженням, в тому числі закордонними;
А це перелік причин, які не можуть вважатися поважними для встановлення судом додаткового строку на прийняття спадщини:
- необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
- встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини;
- невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
- необізнаність особи про наявність спадкового майна;
- похилий вік;
- несприятливі погодні умови;
- непрацездатність;
- відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
- перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.
Належними відповідачами у даній категорії судових справ є спадкоємець (спадкоємці), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.