Дев’ять років Україна перебуває у стані перманентної війни із російською федерацією та її квазіутвореннями – днр/лнр. І вже понад дев’ять років українцям нажаль відомий термін «тимчасово окупована територія».
В умовах війни питання спадкування стають дедалі актуальнішими, при цьому створюючи нові виклики для правників. Одним із таких проблемних питань спадкування, є феномен заповітів, складених на тимчасово окупованих територіях.
Десь раз на рік у Stempfords виникають справи, де спадкоємці намагаються визнати право власності на спадщину, на підставі заповітів, складених нотаріусами днр\лнр.
При цьому, такі ситуації зазвичай продиктовані не проросійськими настроями учасників спадкових відносин, а обставинами, неможливості покинути тимчасово окуповані території через стан здоров’я або з інших причин.
Яка ж судьба чекає заповіти, що були складені на тимчасово окупованих територіях України?
Забігаючи наперед зазначу, заповіти, що були складені на тимчасового окупованих територіях, є нікчемними. І Ось чому.
За своєю правовою природою заповіт є правочином. В свою чергу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України), а сам по собі нікчемний правочин не породжує передбачених законом правових наслідків.
Приписами ст. 1257 ЦК України визначено, що якщо заповіт складений не уповноваженою на те особою, він є нікчемним, тобто таким, що не породжує юридичні наслідки, визначені законом.
Повноваження на посвідчення заповітів, законом покладено на державних або приватних нотаріусів України, які у встановленому порядку отримали дозвіл на нотаріальну діяльність.
Водночас, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків. (ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). Вказане стосується також і нотаріальної діяльності.
Перелік тимчасово окупованих територій України на яких не функціонують органи державної влади України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (далі – Розпорядження 1085).
Таким чином, якщо заповіт було складено на територіях, що визначені Розпорядженням 1085, такий заповіт є нікчемним і не породжує юридичних наслідків, зокрема, на підставі такого заповіту неможливо визнати право власності на спадкове майно. Вказаний підхід був підтриманий правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.08.2020 у справі № 185/2052/20.
